Shopper

Рівень життя більшості киян впав протягом останнього року. Причина цього — не лише АТО, яке вимагає ресурсів від держави та громадян. Є компанії, які проводять маркетингову політику, спрямовану на отримання максимального прибутку в цей складний час. Варто згадати ситуацію, коли минулого літа продавці опалювальних приладів та утеплювальних матеріалів кількаразово підняли ціни, свідомо стимулюючи паніку серед киян. Можна навести приклад “бензинової змови”, коли ціни на пальне на АЗС Києва підскочили до 35 гривень, і була створена ситуація штучного дефіциту.

Але найяскравішою була продуктова паніка в лютому 2015 року, коли в київських магазинах зникли соціальні продукти - сіль, крупа, олія, чай і т. д. Ситуація дозволила мережам піднімати ціни — частково на вимогу постачальників, частково з власної ініціативи. Особливо гостро наслідки цього явища відчули кияни — мешканці мегаполісу, які займаються переважно розумовою працею. Вони не роблять запасів, як в маленьких містах, не мають доступу до землі та навичок, властивих селянам. Саме кияни найбільше залежать від нормальної роботи продуктових мереж і виявилися найвражливішими жертвами цієї паніки.

З початку року ціни на товари, в тому числі соцальні, піднялися майже удвічі. Зараз ціна певного товару в окремих мережах може відрізнятися на 30-60%. Почастішали випадки, коли на ціннику вказується одна ціна, а на касі пробивається інша - цифри можуть відрізнятися від копійок до десятків гривень. Працівники магазинів виправдовуються тим, що вони не встигають змінювати цінники. Але є підстави вважати, що це лише частина правди: в деяких мережах діє заборона на повернення грошей усупереч вимогам закону.

Покупці або не помічають різниці в цінах, або не знають прав, або не вірять у можливість їх відстояти. Тому більшість навіть не робить спроб повернути гроші. Водночас, стає очевидним, що не всі рітейлери усвідомлюють соціальну важливість свого бізнесу. Їхню політику можна частково пояснити об’єктивними причинами: девальвацією гривні, бажанням бізнесу мінімізувати потенційні ризики тощо. Але частково пояснити, ажніяк не виправдати!

Пересічний киянин не повинен замислюватися над проблемами мереж та виявляти “розуміння ситуації”. Він хоче купувати дешевше, планувати свої витрати, користуватися акціями — тобто отримувати більше за свої гроші. Для цього слід об’єднувати зусилля, спрямовані на підвищення споживчої грамотності киян, здійснювати громадський контроль за рітейлерами та пропонувати конкретні рішення, які би дозволили пом’якшити ефект підвищення цін і зменшувати кількість випадків порушення прав споживачів.

Результатом комплексних заходів має стати зниження соціальної напруженості в столиці, що піде на користь не лише киянам. Цього потребують і рітейлери, для яких суспільна стабільність є запорукою нормального ведення бізнесу, і місто, яке отримує податки від магазинів, і держава, перед якою стоять численні виклики і якій для їх ефективного вирішення потрібна максимально спокійна ситуація в столиці.

Ідея

Мобільний додаток, який систематизує і аналізує основних магазинів (рітейлерів, міні-маркетів, дрібних торгових точок, спеціалізованих мереж). Усі зміни, які відбуваються в базах магазинів, що є учасниками програми, мають відображатися в БД мобільного додатку автоматично в режимі реального часу.

На початковій стадії такий мобільний додаток дозволяє користувачу:
- бачити ціни в базі, контролюючи відповідність цифр, вказаних на цінниках; це потрібно для мінімізації “сюрпризів” на касі та для того, щоб покупець міг відразу зняти цінник і забрати його з собою в якості доказу для повернення різниці в ціні;
- визначати найдешевшу пропозицію на певні товари або набір товарів в конкретному магазині (наприклад, показує найвигіднішу пропозицію на 1 л молока 2,5% жирності);
- визначати найдешевші або акційні пропозиції на товари у найближчих магазинах (за вибором споживача: за списком найближчих торгових точок, або автоматично визначаючи місце користувача в місті, або по закладеному маршруту руху від пункту “А” до пункту “Б”);
- формувати найвигідніший “кошик”, показувати оптимальний магазин для придбання товарів за списком;
- прокладати маршрут кількома найближчими магазинами для придбання товарів зі списку.

На наступній стадії (після кількох місяців використання) мобільний додаток буде здатним:
- визначати стандартний набір продуктів користувача (близько 40-60% товарів, які він регулярно купує);
- повідомляти, коли на улюблені товари діє знижка або акційна пропозиція в певному магазині;
- “підтягувати” акційні та особливі пропозиції на інші аналогічні товари, адаптуючись до смаків та можливостей покупця (зараз програми лояльності пропонують однакові акційні товари усім споживачам, навіть якщо вони їх точно не потребують);
- вираховувати періодичність придбання улюблених товарів зі стандартного кошику та нагадувати про необхідність їх придбання.

Цей набір функцій — найпотрібніші для тієї ситуації непевності та скорочення витрат, в якій існують кияни зараз. Проте рано чи пізно настануть стабільніші часи, коли у споживачів зміняться потреби і бажання, і коли вони потребуватимуть принципово інших рішень. Ідея мобільного додатку має такий адаптивний потенціал для майбутньої соціальної та ринкової ситуації. Ось лише кілька напрямів можливого застосування даного мобільного додатку в майбутньому:
- поширення на інші міста і країни; продаж додатку зв кордон
- його адаптація для іноземців, які приїздять в Україну;
- новий рівень зручності для покупців: заміна всіх пластикових карток магазинів, які беруть участь в програмі, оскільки ідентифікація особи може відбуватися за логіном (номером мобільного, чіпом мобільного, кодовим словом);
- нові можливості для банків: вони можуть підключитися до програми та надавати споживчі мікрокредити або особливі пропозиції на суму, яку користувач програми щомісяця або щотижня витрачає в супермаркетах (вираховуючи очікувані прибутки);
- оновлення принципів маркетингу для виробників та рітейлу: можливість приділяти більше уваги якості та свіжості товарів, чіткішій логістиці коштом здешевлення дизайну упаковки, мінімізації традиційної реклами, спрощення мерчендайзингу тощо.

Єдине завдання — вмотивувати магазини відкрити бази і підключитися до програми. Таких способів є, як мінімум, три, і один з них обов’язково спрацює.

Бюджет проекту

15 000 доларів на розробку простої функціональної версії (для реалізації першого етапу проекту).

Голосуй за проект

Голосування припинено. Задля запобігання подальшого голосування через соціальні мережі, ми зафіксували кількість голосів станом на 18:00 10 травня окремим документом.